Самоізоляція та обсервація: в чому різниця?

Новини 15.04.2020

В умовах стрімкого розповсюдження COVID-19, який, безумовно, є великим викликом для всієї світової спільноти, нагальною потребою стало розтлумачення населенню таких термінів як «обсервація» та «самоізоляція».

У новій статті від профільного видання "Юридична Газета" Ігор Караваєв, юрист та адвокат EVERLEGAL, розповів у чому різниця між обсервацією та самоізоляцією та які можливі наслідки недотримання умов карантину.

Читайте статтю нижче або на сайті видання за посиланням.

 

«Великі потрясіння, які, на жаль, часто супроводжують людство, зумовлюють великий потік інформації, яку людина часто не здатна адекватно сприймати, розуміти та аналізувати.

В умовах стрімкого розповсюдження COVID-19, який, безумовно, є великим викликом для всієї світової спільноти, нагальною потребою стало розтлумачення населенню таких термінів як «обсервація» та «самоізоляція». Отож, під обсервацією мається на увазі комплекс заходів, розроблених урядом заради попередження поширення інфекційного захворювання. Цей комплекс включає в себе безпосередньо ізоляцію громадян та постійне медичне спостереження за станом їх здоров’я протягом інкубаційного періоду. Для коронавірусу він становить 14 діб. Обсервація є примусовим заходом держави стосовно окремої категорії осіб (як-от повернених туристів з-за кордону, жителів окупованого Донбасу та Криму, які в’їзджають на підконтрольну Україні територію). Невиконання умов обсервації має юридичні наслідки для її порушників. Найсуворіші передбачені  статею 325 Кримінального кодексу України. Якщо порушення правил обсервації спричиняє поширення захворювання, то винні каратимуться штрафом від 17 до 51 тис. грн або й позбавленням волі на строк до 3 років, у випадку настання загибелі людей або інших тяжких наслідків – санкція ще жорсткіша.

Самоізоляція – це утримання від контакту з іншими особами заради зменшення ризику інфікування. По суті, це добровільне прийняття умов карантину задля мінімізації шансів підхопити вірус та стати розповсюджувачем інфекції. Ще донедавна, можна було вважати, що самоізоляція реалізовувалася завдяки внутрішньому переконанню кожної окремої людини у її необхідності та була виміром власної культури. Проте Кабінет міністрів України справедливо розчарувався у власних громадянах, які легковажно та нахабно знехтували його застереженнями, та запровадив «список обраних», передбачивши в постанові №211, в редакції постанови від 02.04.2020 №255, перелік осіб, що потребують самоізоляції. Це контактні особи з хворими на COVID-19, окрім медиків, особи з підозрою на інфікування або хворі з легким перебігом захворювання, особи, старші 60 років, окрім задіяних у забезпеченні роботи об’єктів критичної інфраструктури. Разом з тим, наразі не зрозуміло, наскільки ефективним буде контроль за самоізольованими особами. Недотримання режиму самоізоляції каратиметься стягненням штрафу, а подвійне порушення – примусовою обсервацією. Проте і тут є чимало питань. На тлі загальної пасивності правоохоронних органів, що буде помножена на високі ризики зараження їх працівників, поліції буде простіше не помічати порушників режиму. З цим твердженням дуже хочеться помилитися.

Якщо Ви і далі поспішаєте жити, то згадайте саркастичну приказку -  «мертвим гроші не потрібні». Очевидно, що запроваджені владою карантинні заходи є цілком очікуваними та виправданими. Але цього замало. Окрім того, що їх потрібно вчасно запроваджувати, гріш їм ціна, якщо їх не буде дотримуватися кожний.

Не буду оригінальним у висловах, проте новим хештегом для самоізоляції може стати – «мій дім – моя фортеця», а для осіб в обсервації – «все минеться, і це теж»».

We solve your legal issues.
However complex they are.
Wherever they occur.
Whenever you need us.