Сільськогосподарська кооперація: від минулого до сьогодення

Чи стане Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 21 липня 2020 року №819-ІХ потужним двигуном перетворень?

Читайте детальний аналіз закону у новій статті юриста, адвоката EVERLEGAL Ігоря Караваєва для видання "Agro Portal" нижче або ж за посиланням. 

І. Екскурс в історію

Історія агропромислової кооперації в Україні має витоки ще з 90-х років. Юридично-правові засади економічних відносин в українському селі визначалися постановами Верховної Ради України від 18.12.1990 року «Про земельну реформу» та від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі».

За часи незалежності в Україні для ефективної діяльності сільськогосподарських кооперативів було створене законодавче поле. Зокрема, було прийнято Закон України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про споживчу кооперацію», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах». Крім того, була прийнята  Державна цільова програма розвитку села на період до 2015 року та постанова Кабінету міністрів України «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва», які передбачали надання бюджетної підтримки особистим селянським господарствам, а також створенню і функціонуванню сільськогосподарських та обслуговуючих кооперативів із заготівлі, переробки та збуту продукції тваринництва.

Вже на зародках незалежності України розвиток кооперативного руху визначався як один із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку сільськогосподарського виробництва. Ще з 90-х років державна політика України щодо всебічного розвитку агропромислового комплексу і сільського господарства концентрувалася на двох напрямах: формування ефективного господаря-власника та створення сприятливого економічного середовища та чесних правил гри. Принаймні так молода незалежна Україна бачила свій розвиток у цьому напрямку. Проте, вже зараз можна говорити, не заглиблюючись в причини, що вдалося далеко не все. Україна як держава, на жаль, не стала ефективним управлінцем, а постійна зміна влади та вектору розвитку, корупція, зміна законодавства, що і є зміною правил гри під час гри, не сприяли створенню сприятливого економічного середовища.

Разом з тим, завжди було розуміння, що інститут сільськогосподарської кооперації потребує суттєвого вдосконалення, а Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» в редакції від 1997 року перестав відповідати вимогам часу.

І ось дочекалися! 21 липня 2020 року на позачерговому засіданні парламент прийняв Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» №819-ІХ.

ІІ. 10 кроків назустріч змінам

1. Законодавець відмовився від поділу кооперативів на обслуговуючі та виробничі. Засновники (члени) кооперативу можуть обрати вид діяльності (обслуговуючий, виробничий, багатофункціональний, переробний) та форму діяльності – прибуткову або неприбуткову. Організаційно-правова форма буде одна – сільськогосподарський кооператив. Обслуговуючим або виробничим кооперативам буде наданий час у 3 роки з дня набуття чинності законом для відповідної перереєстрації.

2. Кооператив отримав право купувати продукцію своїх членів за ціною, яку вони самі встановлять. Раніше це було заборонено.

3. Законом дозволено об’єднання кооперативів у сільськогосподарські кооперативні об’єднання.

4. Скасовано аукціони для отримання в оренду комунальних та державних земель для сінокосіння та випасання худоби. Метою є економія часу фермерів та прибрання корупційної складової

5. Закон чітко визначає повноваження органів управління сільськогосподарським кооперативом, вимоги до статуту та правил внутрішньогосподарської діяльності, права та обов’язки членів сільськогосподарського кооперативу.

6. Законом передбачено право юридичних осіб засновувати кооператив. Тобто він може бути створений фізичними та юридичними особами, однак не менш як трьома засновниками. Учасники кооперативу будуть мати право отримання виплати за пай (в грошовій та натуральній формі, а також у вигляді цінних паперів). При виході із кооперативу можливо отримати пай (для прибуткового кооперативу) або вступний внесок (для неприбуткового кооперативу).

7. Ще одна новела – асоційоване членство. Асоційованим членом сільськогосподарського кооперативу може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не є членом такого сільськогосподарського кооперативу та внесла вклад в порядку та розмірі, які визначені відповідно до статуту такого кооперативу. Асоційований член буде мати лише дорадчий голос.

8. Вводиться поняття «додаткового голосу». Усі учасники кооперативу будуть мати голос у вирішенні питань діяльності кооперативу. І додатково матимуть кількість голосів, яка буде пропорційною їх участі в господарській діяльності кооперативу (пропорційно частці кожного з них в обороті кооперативу та/або трудової участі у діяльності кооперативу).

9. Закон встановлює норму щодо створення фонду розвитку кооперативу, разом із резервним та пайовим фондами. Це дозволить кооперативу акумулювати кошти для придбання основних засобів, оновлення матеріально-сировинної та ресурсної бази, підвищення рівня фаховості членів кооперативу (участі у профільних тренінгах та семінарах).

10. Анонсована державна підтримка діяльності кооперативів. За даними аналітиків, одним із аспектів такої підтримки може стати компенсація із державного бюджету до 90% суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що є безперечно позитивним кроком. Іншим аспектом є можливість створенняМіністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Агенції сприяння розвитку сільськогосподарської кооперації. Планується, що до її функцій будуть належати: консультації щодо вдосконалення ведення кооперації, розробка пропозицій щодо створення сприятливої інвестиційної, фіскальної та фінансово-кредитної політики держави в аграрній галузі. За задумом, співзасновниками такої Агенції зможуть стати вищі навчальні заклади, громадські організації, наукові інститути. Залишається сподіватися, що такий орган таки буде створено, а він стане прогресивним та ефективним у своїй діяльності.

Слід звернути увагу, що Закон набере чинності з дня його опублікування, але введеться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності. Тоді ж втратить чинність Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» в редакції 1997 року.

Лише час покаже, наскільки Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» в чинній редакції стане продуктивним, або, навпаки, лише ускладнить і без того нелегке життя простому українському фермеру. Але будемо сподіватися, що він таки зможе врегулювати існуючі протиріччя та законодавчі прогалини минулого, спростить умови господарської діяльності кооперативів, полегшить ведення бухгалтерського обліку та створить умови для чесної конкуренції між фермерами та великими агрохолдингами.