Суд присяжних: ілюзорне марення чи реальне існування?

Публікації
25.02.2020 73

Яким є суд присяжних в Україні, і чи є він взагалі?

 Читайте у статті молодшого юриста практики Міжнародного Арбітражу EVERLEGAL Анастасії Білої на сторінках профільного видання Юридична газета.

Зміст статті:

  • Англо-американська система суду присяжних
  • Континентальна модель суду присяжних
  • Суд присяжних в Україні

Читайте статтю нижче або на сайті Юридичної газети за посиланням.

 

Поширені уявлення про суд присяжних базуються на відомих нам кінофільмах та серіалах, в яких наведені приклади того, як функціонує суд присяжних, зображений його вплив на вирішення справи, винесення доленосних рішень, а також показано про драматичну роль присяжних у здійсненні правосуддя. На перший погляд може здатися, що інститут присяжних – це суд емоцій. Це й не дивно, оскільки під час розгляду справи захисники, адвокати на психологічному рівні звертаються до присяжних, апелюють до їхніх емоцій та використовують їх на свою користь. Однак правова природа інституту присяжних є дещо іншою.

   Суд присяжних – це форма здійснення судової влади безпосередньо громадянами шляхом їхньої участі у здійсненні правосуддя. Як самостійний соціально-політичний інститут суд присяжних представлений колегією присяжних засідателів та професійного судді чи суддів. Форми участі народу у здійсненні правосуддя вдосконалювалися впродовж тривалого часу. Свій початок інститут суду присяжних взяв у Франції та Англії. Саме завдяки цим країнам згодом у світі сформувалися дві основні моделі суду присяжних: класична (англійська) та змішана (французька або континентальна).

Англо-американська система суду присяжних

Коли ми чуємо «суд присяжних», більшість одразу уявляє трибуну з 12 людьми, які уважно слухають емоційну промову адвоката і вирішують долю підсудного. Ця картинка є прикладом англо-американської системи суду присяжних. Хоча свій початок ця система взяла в судах Англії та Уельсу, наразі суд присяжних в США є найрозвиненішим і найбільш використовуваним у світі.

   У США існує Велике та мале журі. Як правило, англо-американська система передбачає розгляд справ професійним суддею та самостійною колегією суду присяжних, яка включає 12 осіб (мале журі). Велике журі зазвичай включає від 16 до 23 осіб. Завдання Великого журі полягає в тому, щоб визначити обґрунтованість притягнення особи до кримінальної відповідальності та затвердити або спростувати обвинувальний акт прокурора. Велике журі відіграє важливу роль під час захисту громадян від необґрунтованого обвинувачення та блокування будь-якого безпідставного кримінального переслідування.

  За англо-американською системою присяжні самостійно вирішують основне питання справи: «Чи винний підсудний?». Цій системі притаманне ухвалення присяжними невмотивованого вердикту. Тобто рішення про винуватість або невинуватість підсудного приймає колегія присяжних, а безпосередньо вирок і покарання проголошує професійний суддя. На основі цього існує практика, коли присяжні виносять виправдувальний вирок, хоча фактично наявність у діях обвинуваченого ознак кримінального діяння була доведена безперечними доказами. Такий вердикт називається «нуліфікуючий вердикт» – це право присяжних на винесення виправдувального вироку, який суперечить наведеним доказам. Водночас більшість професійних суддів та юристів виступають проти цього права, обґрунтовуючи свою позицію тим, що присяжні є суддями «факту», а не емоцій, тоді як професійні судді є суддями права.

   У Сполученому Королівстві для того, щоб стати присяжним та брати участь у судових засіданнях, особа повинна відповідати певним критеріям: бути віком від 18 до 70 років, проживати у Сполученому Королівстві не менше ніж 5 років і бути включеною до списків виборців. У США список вимог до присяжних дещо більший. Окрім вікових і територіальних критеріїв, особа повинна не мати дискваліфікаційних ознак психічного або фізичного стану та ніколи не бути засудженою за вчинення злочину. Для внесення громадян до списків присяжних у США, наприклад, кожний окружний суд випадковим чином обирає імена громадян зі списків зареєстрованих виборців та людей з водійськими посвідченнями, які проживають у цьому окрузі. До потенційних присяжних засідателів направляється форма для їх попередньої оцінки, де необхідно відповісти на питання про громадянство, інвалідність, здатність розуміти англійську мову, а також чи є у них якісь інші умови, що не дозволяють їм бути присяжним засідателем. Якщо опитані особи визнаються кваліфікованими на підставі опитування, суд видає наказ про їх зарахування до списків присяжних.

   Якщо судовий процес проходить за участю суду присяжних, відбувається ретельний відбір осіб до його складу. Зокрема, у США відбувається випадковий відбір зі списку виборців спеціальною комп’ютерною програмою або за допомогою спеціальних консультантів, які забезпечують рівність всіх громадян. Після цього суддя у присутності сторін до засідання проводить допит кандидатів у присяжні з метою перевірки на адекватність, незацікавленість і неупередженість для формування попереднього списку. Далі відповідно до процедури надсилається повістка до суду, після чого особа повинна підтвердити участь або прохання перенесення з поважної причини телефоном.

   Присяжним, як і всім учасникам судового процесу, надаються гарантії на час виконання ними обов’язків у суді. Зокрема, час виконання присяжними обов’язків у суді зараховується до трудового стажу. За особою, яка виступає присяжним, у процесі розгляду справи зберігаються всі гарантії та пільги за основним місцем роботи. Також українське законодавство забороняє звільнення присяжних з роботи або переведення на іншу роботу без їхньої згоди. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд до місця судового розгляду, винаймається житло та виплачуються добові. У разі потреби до присяжних можуть застосовуватися заходи безпеки.

  Присяжному за час виконання ним обов’язків у суді передбачена винагорода, яку розраховують, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, враховуючи фактично відпрацьований час, до якого входить ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний; участь присяжного в судовому засіданні; перебування присяжного у нарадчій кімнаті; час очікування присяжним початку судового засідання, визначеного у процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань в суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання). Однак винагороду присяжному виплачують лише на підставі письмової заяви присяжного.

   За неналежне виконання своїх обов'язків під час розгляду справи присяжних може бути притягнуто до відповідальності. Наприклад, у США присяжний, який пропустив судовий розгляд, просто розміщується у відбірковій базі та викликається іншим разом. Проте свідоме ігнорування обов’язку присяжного без пояснення призведе до суворих покарань, які можуть включати накладання штрафу або тюремне ув'язнення за неповагу до суду. Наприклад, за серйозні порушення обов'язків присяжних розмір штрафних санкцій в Англії сягає 1000 фунтів стерлінгів (близько 31 800 грн) та/або 2 роки ув'язнення.

   У 2019 р. у США був показовий випадок, коли в перший день судового розгляду один з присяжних проспав засідання і не повідомив про це суд. Суддя звинуватив присяжного у неповазі до суду і відправив до в’язниці на 10 діб, а також наклав на нього 150 годин громадських робіт та оштрафував на 223 долари. Окрім тюремного терміну, громадських робіт і штрафу, суд зобов’язав присяжного написати лист з вибаченнями (принаймні зі 100 слів).

   Суд присяжних в Англії та США підтвердив свою ефективність. Як показує статистика, у США на рік присяжні виносять близько 160 тис. вердиктів. Статистичні дослідження демонструють, що у разі розгляду справи за участю присяжних є більше шансів на винесення виправдувального вироку, ніж перед судом магістрату (на 40% в судових засіданнях присяжних, у порівнянні з 25% в судах магістрату).

Континентальна модель суду присяжних

Континентальна модель суду присяжних засідателів була поширена у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття в країнах континентальної Європи в результаті модернізації класичної форми. В умовах континентальної моделі суду за участю присяжних засідателів розгляд справи здійснюється змішаної колегією, що складається з 1-3 професійних суддів та 2-7 присяжних засідателів, які вирішують питання як факту, так і права, тобто встановлюють не тільки винуватість або невинуватість підсудного, але й спільно визначають вид і міру його покарання. Таку модель детальніше можна розглянути на прикладі Франції.

   Відповідно до законодавства Франції, присяжним може бути особа, старша 23 років, яка є фізично здатною виконувати обов'язки журі. Тобто, як бачимо, немає чіткої вимоги про психологічний стан особи або термін проживання на території держави. Якщо говоримо про процедуру відбору, то, згідно із законодавством Франції, кандидатів у присяжні обирають місцеві муніципалітети зі списку виборців. Мерія безпосередньо надсилає поштою листа про явку особам, які є в цьому підготовчому списку, для перевірки відповідності кваліфікаційним вимогам, після чого особи вносяться у річний список альтернативних присяжних. Про цей перелік присяжних повідомляють міським головам кожного муніципалітету. Саме мер відповідальний перед судом за список альтернативних присяжних. Як бачимо, процедура дещо схожа, але якщо за англо-американською системою відбором займаються суди, то за континентальною це можуть здійснювати місцеві муніципалітети.

   За континентальною моделлю присяжні також несуть відповідальність за порушення своїх обов'язків, але цифри відрізняються. У разі ігнорування судового процесу без законних підстав накладається штраф у розмірі 3750 євро (майже 99 354 грн). Якщо присяжний порушив таємницю слідства, до нього застосовується позбавлення волі на 1 рік та штраф 15 000 євро (397 416 грн).

   Якщо говорити про проблеми цієї моделі суду присяжних, то вони полягають у відсутності самостійності рішення присяжних: під час винесення своєї частини рішення вони піддаються впливу професійних суддів. Також серед науковців існує думка, що така модель взагалі не може існувати як суд присяжних, оскільки для інституту присяжних вагомим є розмежування компетенції присяжних та професійних суддів. Тобто не все, що на перший погляд виглядає як суд присяжних, є ним насправді. Отже, незважаючи на те, що ця модель суду присяжних є найпоширенішою, до неї виникає низка питань, які кожна країна намагається вирішити відповідно до своєї правової системи.

Суд присяжних в Україні

В Україні суд присяжних не є типовим. Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають здійснення народовладдя в Україні через інститут присяжних. Однак така форма здійснення правосуддя є скоріше екзотикою.

  Залучення суду присяжних можливе під час розгляду певних категорій цивільних та кримінальних справ. У цивільних справах присяжні розглядають справи про обмеження, поновлення цивільної дієздатності особи або визнання недієздатною; визнання особи безвісно відсутньою чи померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. Необхідність участі присяжних у вищезазначених справах окремого провадження історично зумовлювалася соціальною важливістю останніх. Проте сьогодні залучення присяжних до розгляду цивільних справ викликає чимало дискусій та не вбачається ефективним. У кримінальному процесі присяжних залучають до розгляду справ про злочини, за які передбачено довічне позбавлення волі.

   Присяжним може бути громадянин України віком від 30 до 65 років, який постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, та який володіє державною мовою. Ці особи не повинні мати психічних та інших хронічних захворювань, не можуть бути судимими, не мають бути державними службовцями, працівниками правоохоронних органів адвокатами, нотаріусами. Як бачимо, в Україні віковий поріг є дещо вищим, оскільки в США та Англії присяжним може бути особа з 18 років, а у Франції – з 23 років. Присяжним може бути особа з будь-якою освітою, професією чи діяльністю, від неї не вимагається знання законодавства.

   Відповідно до ст. 387 КПК України, відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання. У ст. 385 зазначено, що після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості 7 осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з-поміж осіб, які внесені до списку присяжних. Добір присяжних до участі у здійсненні правосуддя здійснюється зі списку присяжних у порядку черговості за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Про те, що система обрала до участі у конкретній справі саме вас, ви дізнаєтеся з письмового запрошення, яке суд надішле вам не пізніше ніж за 7 днів до початку судового засідання. При цьому запрошення, окрім інформації щодо дати й місця розгляду справи, міститиме інформацію про права та обов’язки присяжного, вимоги до присяжного, підстави для увільнення від виконання обов’язків присяжного. Після цього присяжний повинен з’явитися до суду вчасно у визначені дату та час.

   Ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що неявка присяжного за викликом до суду без поважних причин і не повідомлення вчасно про них є проявом неповаги до суду та карається штрафом у розмірі від 50 до 150 неоподаткованих мінімумів громадян. Інші види правопорушень, вчинених присяжними, караються усуненням від подальшої участі у справі або відводом.

   Якщо звернутися до статистики, у переважній більшості кримінальних справ, де потенційно міг бути суд присяжних, розгляд здійснювався колегію суддів без участі присяжних. Лише щодо кожного 7-го обвинуваченого розгляд здійснювався за участю присяжних, що свідчить про те, що обвинувачені рідко користуються своїм правом на суд присяжних, адже у кримінальних справах він призначається за клопотанням обвинуваченого. Зокрема, за статистикою 2017-2018 рр., з майже 600 обвинувальних вироків за участю присяжних було вирішено лише 95 справ, а з 38 виправдувальних – лише 5 справ. За весь час існування суду присяжних на території незалежної України лише у 2013 р. була справа за участю цього інституту, але за клопотанням іноземного обвинуваченого.

  У грудні 2019 р. Кабінет Міністрів України схвалив два законопроекти, метою яких є врегулювання роботи суду присяжних в Україні. Зокрема, пропонується покласти на суд присяжних визначення винуватості або невинуватості обвинуваченого у кримінальних процесах, де передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 років або довічного ув'язнення. Відповідно до запропонованих законопроектів, вердикт присяжних буде обов'язковим для судді, що головує, та матиме наслідком ухвалення ним відповідного вироку. Вироки, ухвалені на підставі вердикту суду присяжних, можна буде оскаржити в апеляційному порядку.

   Як бачимо, інститут суду присяжних в Україні лише стає на шлях свого зміцнення в нашій судовій системі. Тоді як інші держави надають йому повну й чітку регламентацію у своєму законодавстві та широко застосовують у своїх правових системах, у нас він лише набирає обертів. Однак, доклавши зусиль та беручи до уваги досвід інших держав, український суд присяжних стане одним з вагомих важелів нашого демократичного суспільства.

Долучайтесь до EVERLEGAL NewsBox, щоб отримувати актуальні юридичні інсайти щомісяця

We solve your legal issues
However complex they are
Wherever they occur
Whenever you need us