Команда EVERLEGAL вчергове успішно захистила інтереси українського агровиробника у Великій Палаті Верховного Суду

Команда EVERLEGAL вчергове успішно захистила інтереси українського агровиробника у Великій Палаті Верховного Суду
У вересні 2025 року команді практики аграрного та земельного права EVERLEGAL вдалося відстояти у Великій Палаті Верховного Суду у межах справи № 910/2546/22 позицію щодо належного відповідача у спорі щодо оскарження наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації.
Незважаючи на те, що починаючи з 2018 року ВП ВС сформувала усталені висновки про те, що належним відповідачем у цій категорії спорів є особа, яка звернулася до Мін'юсту зі скаргою на рішення державного реєстратора, а Мін’юст може бути співвідповідачем, якщо позивач вважає його також винним у порушенні прав, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду продовжував дотримуватися позиції, що Мін’юст може бути єдиним відповідачем у таких спорах. Це зумовило передачу справи № 910/2546/22 на розгляд ВП ВС з метою формування єдиної судової практики щодо цього питання.
Історія виникнення спору
У 2018 та 2019 роках наш клієнт, український агровиробник, уклав низку договорів, за якими отримав у суборенду більше 300 земельних ділянок.
У 2020 році внаслідок рейдерських дій було проведено державну реєстрацію припинення права суборенди клієнта та зареєстровано право оренди за іншим орендарем. Команда EVERLEGAL подала в інтересах клієнта до Мін’юсту скаргу на рішення державних реєстраторів, яку було задоволено. Проте клієнт не зміг фактично відновити свої права на землю, оскільки одразу після видання наказу Мін’юсту знову було зареєстровано право оренди за іншим орендарем. У зв’язку з цим, ми подали повторну скаргу, яку Мін’юст також задовольнив шляхом прийняття нового наказу.
Новий орендар оскаржив наказ Мін’юсту у судовому порядку, визначивши відповідачем Мін’юст, а нашого клієнта – третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, дійшовши висновку, що наказ Мін’юсту є незаконним. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення і відмовив у задоволенні позову з тієї підстави, що наказ прийнято з дотриманням законодавства.
Водночас, протягом усього часу розгляду справи ми наголошували, що у задоволенні позову має бути відмовлено не тільки у зв'язку з законністю оскаржуваного наказу, а, насамперед, тому, що наш клієнт не був залучений до участі у справі відповідачем як особа, скарга якої була задоволена Мін’юстом, попри усталені висновки ВП ВС.
Під час касаційного перегляду справи колегія суддів КГС ВС, зважаючи на наведені аргументи адвокатів EVERLEGAL та існування різних підходів у практиці, передала справу № 910/2546/22 на розгляд ВП ВС.
Які висновки надала ВП ВС у справі № 910/2546/22?
- ВП ВС підтримала раніше сформовані нею висновки, що належним відповідачем у спорах щодо оскарження наказу Мін’юсту, прийнятого за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації, є, насамперед, особа, яка подавала скаргу, оскільки у цьому випадку саме між цією особою та особою, державна реєстрація прав якої оскаржувалася, існує спір щодо речових прав на певний об'єкт нерухомого майна, а Мін’юст може бути співвідповідачем, якщо позивач вважає, що його винним у порушенні своїх прав. У цьому контексті ВП ВС наголосила, що Мін’юст не може бути єдиним відповідачем у цій категорії справ незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права, адже Мін’юст у межах своїх повноважень оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір, так як це не входить до його компетенції;
- ВП ВС додатково виснувала, що Мін’юст може бути відповідачем за позовом про відшкодування збитків, заподіяних ним через неналежне виконання обов’язків під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації;
- ВП ВС також сформувала висновок, що вимога про оскарження наказу Мін’юсту може бути належним способом захисту, так як, виходячи з чинної редакції норм абзаців другого та третього ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадку, якщо суд дійде висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін’юсту, посадова особа Мін’юсту на підставі судового рішення повинна буде повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права, але за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. При цьому, ВП ВС наголосила, що у подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.
- З повним текстом постанови ВП ВС у справі № 910/2546/22 можна ознайомитися за ПОСИЛАННЯМ.
Цей кейс вкотре доводить важливість якісної юридичної підтримки бізнесу у судових спорах, адже через обрання неналежного складу відповідачів або неналежного способу захисту можна втратити безцінний час та ресурси для поновлення своїх порушених прав.
Над справою працювала команда практики EVERLEGAL з аграрного та земельного права на чолі з її керівником – Світланою Тетерею за підтримки партнера Андрія Порайка.
- За додатковою інформацією звертайтесь, заповнивши контактну форму за ПОСИЛАННЯМ.