Конституційний Суд Німеччини визнав неконституційним закордонний телекомунікаційний нагляд

У епоху цифровізації приватність особи та її даних знаходяться у небезпеці, тому захист права на приватність є пріоритетом для кожної держави. За загальним правилом, втручання у це право неприпустиме, однак законами держави можуть передбачатись чітко регламентовані та пропорційні суспільній меті винятки.

Нещодавно це питання підняли у Німеччині, Конституційний Суд якої ("Суд") визнав неконституційним проведення Федеральною службою розвідки (нім. "Bundesnachrichtendienst" або "BND") телекомунікаційного нагляду в інших країнах. 

Телекомунікаційний нагляд – це моніторинг, перехоплення, збір та зберігання інформації, яка передається або генерується через телекомунікаційні мережі, тобто, це здійснення моніторингу за усіма даними, обмін якими відбувається через телекомунікаційні мережі.

Предметом конституційного розгляду був виключно закордонний телекомунікаційний нагляд, тобто нагляд, що проводиться стосовно особи-негромадянина ФРН, яка перебуває за кордоном. Це означає, що Суд не оцінював на конституційність повноваження BND щодо нагляду за телекомунікаціями, в яких хоча б однією зі сторін є громадянин Німеччини або особа, що перебуває на території ФРН. 

Значення рішення

Важливість рішення полягає у тому, що Конституційний Суд Німеччини вперше висловив свою думку щодо діяльності спецслужб з огляду на збільшення можливостей для нагляду через тенденцію до цифровізації даних.

Конституційну скаргу до Суду було подано альянсом із шести медіа-організацій та організацією "Gesellschaft für Freiheitsrechte", які стверджували, що закон про Федеральну службу розвідки надає BND занадто широкі повноваження для нагляду. 

Конституційна скарга, в першу чергу, була спрямована проти нових законодавчих положень, що дозволяли BND збирати, зберігати та аналізувати дані в контексті закордонного телекомунікаційного нагляду. Ці положення також дозволяли передавати отриману інформацію іноземним державним структурам (в тому числі поліції та прокуратурі) та приватним структурам. Для прикладу, законодавство ФРН дозволяло BND без отримання згоди іноземних осіб моніторити, збирати, зберігати і передавати їх повідомлення у месенджерах.

Як Суд обґрунтував своє рішення?

Суд вирішив, що встановлені законом підстави для проведення нагляду порушують право на свободу телекомунікації та право на свободу преси. Закордонний телекомунікаційний нагляд визнано втручанням, непропорційним законній меті. 

Суд визнав порушення права саме на свободу преси, оскільки заявники-представники медіа скаржилися на те, що невиправдано широкі повноваження BND підривають довіру приватних осіб до ЗМІ. Заявники аргументували свою скаргу тим, що спілкування між приватними особами (наприклад, між інтернет-виданням та особою, яка звертається для повідомлення певної інформації) є настільки незахищеним, що це змушує особу засумніватись у доцільності такого звернення до медіа взагалі.

Таким чином, Суд дійшов до висновку, що закордонний телекомунікаційний нагляд створює перешкоди для професійної діяльності преси. 

Порушення права на свободу телекомунікації, яке також констатував Суд, полягало у необмежених і необґрунтованих повноваженнях BND втручатися у спілкування приватних осіб та іншу передачу даних за допомогою засобів телекомунікації. 

Узагальнюючи свою правову позицію, Суд передбачив, що нагляд за іноземною телекомунікацією можливий (наприклад, для раннього виявлення небезпечних подій, що походять з-за кордону і мають міжнародне значення), але основи такого нагляду потрібно розробити відповідно до Конституції ФРН.

За детальною інформацією звертайтесь до наших експертів:

Євгеній Дейнеко

Керуючий партнер

deyneko@everlegal.ua

Андрій Оленюк

Партнер

olenyuk@everlegal.ua