"Податок" на смартфони в Україні
15 травня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" ("Закон"), який, зокрема, врегульовує збирання винагороди (відрахування) організаціями колективного управління ("ОКУ") з продажу матеріальних носіїв. Цей збір винагороди більше відомий, як "податок на приватне копіювання".
В червні 2020 року українські ЗМІ почали писати про введення урядом "нового податку", який називають "податок на смартфони" або "податок на піратство", по-суті описуючи вже наявний "податок на приватне копіювання".
Чому значну увагу до "податку на приватне копіювання" почали приділяти лише через два роки після прийняття Закону і чому його називають "податком"? Відповіді на ці та інші питання ми спробуємо надати у цій статті.
Добре забуте старе
В першу чергу варто зазначити, що уряд не запроваджує новий вид податку, оскільки "податок на приватне копіювання" був введений в Україні з 2003 року. Окрім того, назва "податок" є доволі умовною, оскільки законодавством встановлено не податок, а збирання (відрахування) винагороди ОКУ і врегульована така діяльність не Податковим кодексом України, а Законом.
"Податок на приватне копіювання" передбачає, що у ціні техніки закладений невеликий відсоток відрахування за приватне копіювання. Більше того, відтепер такий відсоток має бути закладений у ціну копіювальної техніки та, навіть, офісного паперу. Тобто, презюмується, що покупці смартфонів, іншої техніки та офісного паперу будуть їх використовувати для відтворення об'єктів, які захищаються авторськими та/або суміжними правами. Наприклад, офісний папір та ксерокс потенційно використовуватимуться для копіювання книжки, а на планшет завантажуватимуться фільми. Таким чином, щоб забезпечити отримання автором винагороди за використання його об'єкту авторських прав (і не допустити виникнення піратства), ціну одиниці техніки розраховують із урахуванням винагороди автора.
"Податок" адмініструється ОКУ – організацією, яка здійснює колективне управління майновими правами на об'єкти авторського та суміжного права. Наприклад, автор може передати свої майнові права на об'єкт авторського права в ОКУ, яка, зокрема, здійснює розподіл і виплачує роялті авторам. Як адміністратор "податку на приватне копіювання" ОКУ здійснює вирахування відсотка винагороди автора із кожної одиниці проданої техніки та перераховує її автору.
Якщо "податок" існує вже майже двадцять років, чому він викликав такий резонанс влітку 2020 року?
У Законі зазначено, що тарифи на винагороду (відрахування) пропонуються ОКУ та узгоджуються Мінекономіки на переговорах із ОКУ. До 2020 року тарифи не переглядались з 2003 року, коли "податок на приватне копіювання" тільки встановлювався.
У лютому 2020 року Мінекономіки, відповідно до вимог Закону, визначило дві приватні організації колективного управління, уповноважені на адміністрування збору зазначеної винагороди з імпортерів матеріальних носіїв:
Після визначення, зазначені ОКУ запропонували свої тарифи на винагороду (відрахування), які в кілька разів перевищували вже існуючі. Наприклад, існуючий тариф на флеш-картки становить 0,75%, а запропонований – 3,01%, на МР3-плеєр – 1%, а запропонований – 2,61%. Принтери, офісний папір і інші пристрої для копіювання до цього взагалі не містили в своїй ціні закладеного відсотку на винагороду (відрахування). Сьогодні запропонований тариф для ксероксів становить 2,7%, а для паперу – 1,53%. Детальніше із запропонованими тарифами можна ознайомитись тут і тут.
Наразі, нові тарифи ще не є затвердженими Мінекономіки, однак різниця між існуючими та запропонованими тарифами спричинила значний розголос, оскільки нові тарифи можуть вплинути на збільшення ціни техніки.
To be or not to be?
Введення нових тарифів також підняло питання щодо доцільності існування такого "податку". Так, наприклад, Європейська бізнес-асоціація ("ЄБА") зазначає, що існування "податку" є неефективним та несправедливим по відношенню до всіх зацікавлених сторін.
Недоречним вважається існування такого "податку" через механізм його стягнення. Із запропонованого механізму випливає, що офісний папір використовуватиметься для друку на ньому книжок. Однак, такий підхід є дещо застарілим та непрактичним: можливість визначити що кожна імпортована одиниця паперу використовуватиметься саме в цілях приватного копіювання чи відтворення об'єктів авторського права є дуже низькою.
Сумніви в доцільність існування такого "податку" також вносить ситуація, за якої споживачу ймовірно доведеться платити двічі. Спочатку споживач платить за використання об'єкта авторського права, коли купує смартфон, а потім, коли купує книжки через цей смартфон в електронному форматі або підписку на легальних музичних потокових сервісах.
Окрім того, винагорода розподіляється ОКУ між тими авторами, які передали свої права в управління такій організації. Тобто, купуючи смартфон, ви не просто можете заплатити двічі за використання об'єктів авторського права, а ваші кошти ще й будуть перераховані тим авторам, чиїх робіт ви не читаєте, не прослуховуєте чи не переглядаєте.
На противагу, Український музичний альянс відстоює існування податку і обґрунтовує свою позицію тим, що відтворення об'єкту має широке використання, а ситуація із "платити двічі" не виникає, оскільки купуючи музику ми платимо за доступ до музики, а купуючи смартфон, ми платимо за право відтворення музики. Окрім того, такий "податок" значним чином поширений в ЄС, а в Україні наявні ставки є одними із найнижчих.
Наразі, між ОКУ та ЄБА не вдалось досягнути консенсусу з питання існування "податку на приватне копіювання" та оптимальних розмірів тарифів.
За детальною інформацією звертайтесь до наших експертів:
Керуючий партнер
deyneko@everlegal.ua
.jpg)
Партнер
olenyuk@everlegal.ua
